Український Гопак
Гопак - традиційний український народний танець запорозького походження. Назва танцю походить від вигуку "Гоп !" під час його виконання.
Виникнення гопака пов'язують із козаками Запорізької Січі у 16 - 18 столітті. Тому спочатку у ньому брали участь виключно чоловіки. Танок виконувався козаками, які танцювали переважно у парах. Їхній танок - своєрідний діалог в якому вони демонстрували свій характер, а також силу та мужність.
Гопак - танець не простий. Його виникнення пов'язане з бойовою підготовкою запорізьких козаків. За історичними даними, коли чоловік потрапляв на Запорізьку Січ, його починали спрямовувати на освіту - вчили читати і писати, грати на музичних інструментах і ..."танцювати". Виконання гопака було своєрідною підготовкою для майбутнього бійця . Танцюючи він відпрацьовував основні бойові елементи : швидкість, удари ногами і руками, тактики двобою тощо. Через декілька років таких "танців" хлопчина перетворювався на справжнього воїна.
Згодом, після знищення Запорізької Січі за наказом Катерини ІІ, козаки розійшлися по домівках, осіли по хуторах і селах, принесли із собою танцювальну традицію. Гопак став до вподоби місцевим мешканцям. З плином часу танок вже виконували групами, в яких вже були і хлопці і дівчата.
Гопак- неймовірно складний танець, з великою кількістю акробатичних елементів, які потребують клопіткої багаторічної підготовки, постійних тренувань. Така наука триває інколи до 15 років. Саме у такий термін відбувається виховання і "відточується" справжня майстерність танцівника . До специфічних рис гопака, який виконується чоловіками, слід віднести шпагат, що виконується зі стрибком, "павучок", "коза по колу"та інші. Щоб зробити таке, треба бути гнучким та мати міцні м'язи спини, рук і ніг, пресу.
Ще потрібно навчитися танцювати легко, коли насправді це дуже важко. Щоб глядачі цих зусиль не бачили.
Декілька слів слід сказати про вбрання виконавців. Воно унікальне і є невід'ємною складовою танцю.
Чоловіче костюми, що використовуються для гопака : червоні чи сині шаровари, кольоровий пояс, вишита сорочка, взуття з гострими кінцями - є реальною формою козаків того часу.
Дівоче вбрання зазвичай є історичним костюмом центральної частини України: вишита сорочка, спідниця-плахта, карсетка, червоні чобітки і віночок із кольоровими стрічками.
Що ж стосується бойового гопака, то особливою його рисою є демонстрація сили, відваги та шляхетності. Коли козаки потрапляли в оточення, вони утворювали коло-хоровод, у якому одні чіплялися за інших, і вирвати одного з хороводу, було майже неможливо. У хлроводі два бійця з кожного боку тримали ще по одному, і він підіймав ноги від землі атакував супротивника . Ця тактика кругового захисту збереглася.
Особливою традицією у козацькому війську було виконання гопака перед боєм із ворогом. Таким чином воїн налаштовував себе на тяжкі випробування морально і фізично. Під час виконання запального танцю козаки заряджались позитивною енергетикою, показували свою силу і міць, розминали м'язи, повторювали бойові фігури і навички. Бойовий гопак довгі роки був під забороною, деякі прийоми були загублені. Відродження бойового гопака почалося наприкінці минулого століття. Учні шкіл бойового гопака, окрім техніки двобою, вивчають українські національні традиції й обряди, опановують мистецтво співу і танцю, гри на музичних інструментах. Український бойовий гопак гідно конкурує з багатьма східними бойовими єдиноборствами.
Комментарии
Отправить комментарий