Виховна година " Тарас Григорович Шевченко "

   Тарас Григорович Шевченко- видатний український поет,  художник, прозаїк, політичний та громадський діяч. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість  були присвячені українському народові.  Поет мріяв про ті часи , коли його країна буде незалежною суверенною державою,  коли в Україні шануватимуться мова , культура та історія народу , а люди будуть щасливими. 

 

Надзвичайно талановитий український поет і художник,  прозаїк і етнограф , вільно працювавший як українською так і російською мовами , Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня ( за старим стилем 25 лютого ) 1814 -го року в сім'ї селянина, який мешкав у селі Моринці,  Київської губернії , що нині є Черкаською областю . Тарас Григорович був третьою дитиною в сім'ї селян - кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко . Батьки були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгарда.

У вісім років батько віддав Тараса до дяківської школи . Тож перші гроші Тарас заробив, допомагаючи відспівувати небіжчиків .  У дяків Тарас навчився читати і писати та виявився у нього  хист до малювання. Ще в дитинстві Тарас став сиротою , і був вимушений працювати на дяка , який безсердечно знущався над ним. Тоді Тарас від нього втік до іншого села . Там знайшовши учителя- маляра , який пояснив основи малювання . В свої чотирнадцять років Тарас стає козачком ( так називали слуг )у В .В. Енгельгарда і виїзжає з ним у Вільно ( Вільнюс). Помітивши здібності у Тараса, Енгельгард віддає його вчитися . Весь свій вільний час Тарас віддавав живопису , яким захоплювався з 12 років.

Хлопець аж світився великим  талантом , він , без мами й тата, і без , здавалося , жодних шансів на успіх , створив сам себе . І це його світіння бачили всі . 

   Одним із найважливіших років для Тараса - це коли його викупили із кріпацтва. В той самий 1838 рік Шевченко стає студентом Петербурзької академії мистецтва.  А вже у 1840 році виходить перша та найвідоміша збірка віршів "Кобзар ". Цікаво , що український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар ", розміром трохи більше половини квадратного міліметра.  Сторінки настільки тонкі , що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска . Зшито книгу павутиною,  а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника . 

   Колись давно по Україні старі, сліпі люди , які співали про тяжке життя людей та подвиги козаків . Співаючи , вони грали на кобзі - стародавній музичний інструмент,  схожий на бандуру. Їх називали кобзарями. Тарас Шевченко не грав на кобзі , не співав пісень. Але він дуже любив слухати пісні кобзарів. " Кобзар " Шевченка перекладений на 100 мов світу .

      Свої вірші та картини  Тарас Григорович почав писати ще кріпаком у літньому саду у Петербурзі , та чим більше він відчував себе художником , тим сильнішою ставала потреба творити  поезію. У 1843 році відбулася перша подорож Шевченка в Україну, де він познайомився з великою кількістю відомих людей . Шевченко їздив містами України та дивитися як живуть прості  люди.  Та після пережитого на своїй Батьківщині Тарас Григорович Шевченко пише вірш " Розрита могила " , в якому розказує про поневолення українського народу .

    В своїх збірках поезій, Шевченко гостро виступав проти соціально - національного гноблення українського народу. Він ані на мить не забував про своє коріння і про ту не-правду , яка панувала на Батьківщині. За любов до України  і за вірші цар відправив Шевченка солдатом у далеку Орську фортецю . Там він пробув 10 довгих років . Йому забороняли писати і малювати . У цих казахських пісках Шевченко згадував мальовничу природу Україні,  тужив за нею і свою тугу вилив у віршах . Тарас Шевченко дуже любив свій народ, свою Україну.Він бачив як страждає український народ від поневолювачів,  переймався скорботою і гнівом через це . У своїх віршах він виражав протест та писав про те , що прийде час і " його хата -  його Україна" стане незалежною . У своєму житті і діяльності Шевченко постійно закликав до праці , скерованої на відродження України,  незалежної від чужеземців.

    У спадщину від Шевченка- поета , письменника ми одержали 240 поезій,з них понад 20 поем , 20 повістей, 2 драми, щоденник та автобіографії. Збереглося 835 художніх творів .  Попри заборону писати та малювати , саме в засланні Тарас написав більшу частину своїх повістей та створив велику кількість малюнків.

   Шевченко був вільним лише 13 років свого життя. 15 років - стільки поет провів в Україні за все життя . Після повернення із заслання, Тарасу Григоровичу Шевченко заборонили постійно проживати в Україні. Але в цей же самий час твори Шевченка перекладаються на різні мови та стають популярними в багатьох країнах Європи. Поезії Шевченка дали зрозуміти  українцям , що їхня мова незгірша за інші , а навіть навпаки: такої мелодійної, задушевної мови треба ще пошукати . Тарас Шевченко не є поетом однієї епохи. Його поезія - дзеркало,  що відображає події сучасної України. 

   На прикладі Шевченка ми бачимо , що сильна і двєва мрія відкриває нам усі шляхи , навіть,  здавалося б , у нейспріятливішому середовищі , однак для цього треба вперто і каторжно працювати .

   За своє коротке життя,  а прожив Тарас Григорович  47 років і один день , Шевченко сповна наситився стражданнями, але він не міг не жадати того , до чого прагнемо всі ми - життя і свобода , благополуччя, мир і повага , прості людські цінності. Його творчість це його душа . Світлий образ великого Кобзаря - безсмертний , як і сам народ , що породив його .  З Днем народження Тараса Григоровича Шевченка! 

Учитеся, Брати мої

З Кобзарем ( Гліб Бабіч )